На даний час Україні не обійтися без підвищення цін на газ. Цього вимагають кілька чинників:
- теперішній уряд інерційно буде це робити – там зможуть і далі користати через свої корупційні схеми (з корупцією так і не видно щоб почали боротися) , використовуючи не контрольованість проходження грошей (спочатку через приватні облгази, потім через непрозорий Нафтогаз, ще й з бюджетними вливаннями – щорічні дотації для покриття різниці в цінах – «роботи» над цими потоками грошей у них вистачає
- висока ціна газу, як не дивно і прикро, сприяє роботам по зменшенню споживання тепла в будинках (термомодернізація) та «забезпечує» встановлення ефективних систем обігрівання
- МВФ теж заклало (ци це сам уряд заклав) підвищення ціни газу – не дадуть кредитів.
Але природний газ – національне багатство надр України – власність кожного українця. Та кожному українцю від цього дуля з маком ( а точніше – «вливання-субсидії» в Нафтогаз щороку збільшують національний борг який будуть сплачувати діти і онуки – ми ж самі і будемо сплачувати). А повинно бути по-іншому.
Населення споживає понад 12 мільярдів кубометрів газу (не хочу зараз лізти в точні цифри – це не так важливо для суті справи). Це сільське населення з котлами і кухонними плитами і міське населення з кухонним газом та частково з індивідуальними котлами.
Бізнес зараз платить по 7,5 грн/м3, населення до 1 травня 2015 року має кілька цін 1,09, 1,78, 2,51 грн/м3, а з 1 травня заплановано підвищення на 40%, і потім ще два роки підряд по 20%. Мінімальна ціна може стати на рівні 3,60 грн/м3.
Я згоден платити за газ по 6 грн/м3 при таких УМОВАХ:
- собівартість газу 1,6 грн/м3 – оплачую повністю;
- 3,2 грн/м3 – вносити в інвестиційний фонд для розвитку української галузі видобування газу – кошти повинні використовуватися для пошуку нових місць видобутку і для збільшення видобування українського газу – наглядова рада повинна бути з громадян. Але 20% цієї суми зразу повинно поступати на мій персональний пенсійний рахунок ( в даному випадку 0,64 грн) – а далі з пенсійного в інвестиційний.
- 1,2 грн/м3 – це чистий прибуток – це мої кошти, котрі також поступають в інвестиційний фонд (через мій персональний пенсійний рахунок), як і попередня сума. Ці кошти також повинні «крутитися» в галузі газовидобування.
Що дає такий розвиток подій:
- є стимул економити газ – ціна висока;
- частину коштів «примусово» громадяни вкладають самі в себе. Гроші в персональному пенсійному фонді гарантують кошти для старості. Ці ж гроші будуть працювати на економіку. Інвестиційний фонд повинен працювати протягом 10-15 років (галузь повинна стати на ноги) поступово зменшувати суму грошей на розвиток галузі і потім повинен повністю перейти на фінансування персонального пенсійного фонду.
Припускаю що є 15 мільйонів мешканців, котрі платять за газ.
Щорічне споживання не більше 2000 кубометрів.
За газ треба буде віддати 12000 гривень на рік.
На розвиток галузі через інвестиційний фонд буде використано коштів, котрі можна порахувати так:
15 млн громадян х 2000 м3 газу х 2,56 грн/м3 = 76,8 мільярдів гривень
Кожен громадянин на свій персональний рахунок «внесе» протягом року – 3680 грн, що в межах країни = 55,2 мільярди гривень. Ці кошти також можуть «крутитися» в галузі видобування газу, приносячи по 3-4% річного прибутку власнику персонального пенсійного рахунку.
