«В Україні зберігаються зони вразливості, якими може скористатися противник для створення загрози чи проекції загрози. Наприклад, неефективна люстрація державного апарату призвела до того, що значна частина агентури противника в Україні продовжує діяти. Яскравим є випадок з перекладачем прем’єр-міністра Станіславом Єжовим», - зазначив Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

Серед основних загроз для державної безпеки, якими може скористатись Росія, експерти виділили:

•        Міжусобну боротьбу правлячої еліти за електорат на фоні масштабної корупції, яка дозволяє агресору через проросійські або псевдо-українські політичні сили відновлювати свій вплив на політику України;
•       Незавершеність створення повноцінної системи територіальної оборони України, що посилює в суспільстві відчуття незахищеності, на фоні зусиль російських спецслужб із створення законспірованих та законсервованих незаконних збройних формувань;
•        Продовження інформаційних впливів Росії на українське суспільство з метою включення російського дискурсу в українське інформаційне поле для посилення уразливості українського суспільства та створення підґрунтя для продовження агресії;
•         Розширення спектру організованих російськими спецслужбами масштабних кібератак проти України, на зразок атаки на енергосистему у грудні 2016 року, на фоні недосконалості системи кіберзахисту України (наприклад, рішення про Центр кіберзахисту НБУ ініційоване лише в липні 2017 року);
•         Залежність енергетичного сектору України від імпорту природного газу, нафти, нафтопродуктів, ядерного палива, вугілля та інших енергоресурсів, що в умовах російської агресії є значною загрозою для існування держави і надає Росії можливість реалізувати мультифронтальний тиск на Україну;
•          Використання квазі-громадських організацій, медіа та соціальних мереж для дестабілізації міжнаціональних відносин, на зразок розпалювання міжетнічних конфліктів у Запорізькій, Одеській та Закарпатській областях в липні 2017 року.

«В Литві, Латвії та Естонії Росія також домагається певного політичного контролю, - зазначив керівник проекту Віталій Мартинюк. - Вони десятиліттями зазнають невійськових нападів, зокрема, впливу російської пропаганди і кібератак. А тому там постійно вживають заходи протидії гібридним загрозам. Наприклад, в Естонії з 2008 року функціонує Центр передового досвіду НАТО з кібероборони, до якого варто приєднатися й Україні».

Довідкова інформація:

Аналітичний документ «Гібридні загрози Україні і суспільна безпека. Досвід ЄС і Східного партнерства» був підготовлений в рамках проекту «Сприяння розбудові можливостей України гарантувати безпеку суспільства в умовах гібридних загроз» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія», під егідою Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. 

Його зміст є виключною відповідальністю Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».

Підготовлено за загальною редакцією Віталія Мартинюка, Центр глобалістики «Стратегія ХХІ», Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">vitalmartyniuk@gmail.com, +38 095 085 9241.