Михайло Гончар в ході свого виступу наголосив на тому, що залучення інвесторів та наведення ладу у видобувній сфері є нагальними питаннями часу. Потрібно зробити все необхідне для розвитку внутрішнього видобутку газу, щоб замінити імпортований.
За словами Михайла Гончара, проект «Незалежний моніторинг ресурсних і фінансових потоків від розвитку традиційних і нетрадиційних вуглеводнів в Україні в рамках угод про розподіл продукції» є перспективним, адже його квінтесенція – це створення Фонду національного розвитку за зразком того, як це вже зробили ряд країн, зокрема, Норвегія, Азербайджан, Казахстан, де доходи від видобутку вуглеводнів будуть накопичуватись і примножуватись для майбутніх поколінь.
Директор проекту наголосив на тому, що час імплементації ідеї створення Фонду національного розвитку має бути синхронізованим з початком реалізації масштабних Угод про розподіл продукції (УРП).
Народний депутат Ольга Бєлькова погодилась з Михайлом Гончаром і акцентувала на тому, що залучення інвестицій у нафтогазову галузь є вкрай важливим та необхідним питанням. На її думку, за відсутності внутрішнього капіталу необхідно максимальне сприяння залученню іноземних інвесторів. Одним із методів залучення іноземних коштів для великих проектів державних компаній є укладання угод про розподіл продукції.
Олександр Малиновський, експерт проекту з бюджетного права, у своєму виступі розповів про суть угод про розподіл продукції та відмінність їх від договорів про спільну діяльність (СД). Але експерт зазначив, що на даному етапі, Україні потрібно працювати в напрямі побудови сприятливого податкового режиму, правової визначеності та робити більш загальні речі, які важливі не тільки для діяльності в рамках УРП, але й у цілому для видобувної галузі.
На думку Віталія Дем’янюка — директора енергетичних програм Інституту суспільних досліджень, УРП в Україні на сьогодні розглядаються як інструмент налагодження прозорості, але на державному рівні потрібно вирішити, що є пріоритетнішим-збільшення обсягів видобутку чи збільшення надходжень до державного бюджету. Хоча, за словами Михайла Гончара, стратегічно потрібно виходити з того, що чим більший ресурсний потік, тим більшими будуть надходження до Державного бюджету.
Олександр Романюк, заступник голови ПАТ «Укргазвидобування» на прикладі діяльності компанії проаналізував переваги й недоліки договорів про спільну діяльність та неоднозначні наслідки у деяких випадках переведення режиму спільної діяльності в УРП.
Тантелі Ратувухері — експерт з інвестиційного менеджменту, поділився міжнародною практикою УРП, де традиційно закладено соціальну складову, а в Україні при укладанні договорів на прикладі з Shell та Chevron, ця складова була відсутня. Також, за словами експерта, іноземних інвесторів наразі більше хвилюють питання податкових ставок та захисту вкладень інвестицій.
Олег Скоропад, член Київського міжнародного енергетичного клубу, колишній посол України в Нігерії, продовжив тему створення незалежного вуглеводневого фонду та навів приклад Нігерії, де такий фонд існує та кошти в який автоматично нараховуються з кожного видобутої тони нафти чи кубометру газу. Також ним було зазначено необхідність включення до такого фонду надходжень не тільки з вуглеводневого сектору, а й інших секторів економіки.
Наталія Слободян, незалежний експерт, вважає важливим соціально-інформаційний аспект УРП та проведення широко інформаційного лікбезу не тільки серед представників органів влади, а й серед громадськості.
Віталій Мельничук, експерт проекту з питань фінансового менеджменту та Василь Розгонюк, член Київського Міжнародного енергетичного клубу, завершили дискусію наголосивши на тому, що не дивлячись на складне становище в країні, необхідно продовжувати обговорення запропонованої в рамках проекту ідеї створення суверенного вуглеводневого фонду.
Підсумкові рекомендації учасників круглого столу будуть надані Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
