МІЛАН – Якщо ви – Президент Російської Федерації і прагнете порушити політичну ізоляцію, яку Міжнародне співтовариство запровадило стосовно вас, як відповідь на ваші військові кораблі, що йшли до незалежних держав, то ви завжди можете покластися на Італію, навіть коли італійський прем'єр-міністр є найменш проросійським, якого мала Італія за весь час. У вівторок, 8 червня Президент Росії Володимир Путін відвідав Міжнародну виставку ЕКСПО в Мілані.
Відвідавши виставку ЕКСПО, тим самим Путін відвідав державу, що є членом «Великої сімки», групи найбільш впливових країн Заходу - США, Великобританії, Канади, Японії, Німеччини, Франції та Італії – оскільки Росія була виключена з цієї групи після незаконної військової анексії Криму. Таке порушення міжнародного права також спонукало Трансатлантичне співтовариство запровадити економічні санкції, щоб Росія зупинила воєнний конфлікт в Україні, Грузії та з членами Європейського Союзу в Центрально-Східній Європі.
Візиту Путіна до Мілану передувало ганебне хвалебне інтерв’ю у найбільш впливовій італійській газеті "Il Corriere della Sera", в якій президент Росії, завдячуючи співучасті двох італійських «журналістів», які провели інтерв’ю у відкрито-критичному стилі, заперечує будь-яке існування воєнного конфлікту Росії по відношенню до України і Грузії. Це знову продемонструвало, що Італія є найбільшою проросійською країною в Євросоюзі та у «Великій сімці». Посилання на інтерв’ю http://www.corriere.it/esteri/15_giugno_06/intervista-putin-corriere-non-sono-aggressore-patto-europa-ab5eeffe-0c0a-11e5-81da-8596be76a029.shtml
Фактично, запросивши Путіна на виставку ЕКСПО, прем’єр-міністр Італії Матео Ренці де - факто дозволив президенту Росії показати міжнародному співтовариству, що він може порушити будь-яку політичну ізоляцію завдяки «союзним країнам», а також «дружньо налаштованому до Росії» голові Уряду, з яким президент Росії підтримує двосторонні, а в деяких випадках, навіть, особисті стосунки.
Хоча, це могло б бути і розчаровуючим сюрпризом, особливо враховуючи те, що італійський прем’єр-міністр Ренці завжди підтримував санкції проти Росії і відкрито підтримував територіальну цілісність України. Проросійська ініціатива прем’єр-міністра Ренці, в кінці кінців, пов’язана з традиційною проросійською дипломатичною ініціативою країни, бо Італія тісно пов’язана з Росією в політичній, економічній та культурній сферах.
Згідно офіційного веб-сайту італійського міністерства закордонних справ, Італія, підтримуючи привілейовані політичні відносини з Росією, в основі яких є взаємозалежність та спільні інтереси, виступає за зближення Росії з організаціями західного співтовариства, як-то Європейський Союз, НАТО, СОТ, Організація економічного співробітництва та розвитку. Італія також закликає до необхідності всебічного підходу Заходу стосовно Росії, який офіційний сайт італійського міністерства закордонних справ описує, як «збалансований та реалістичний». Посилання на італійський веб-сайт: http://www.esteri.it/mae/it/politica_estera/aree_geografiche/europa/i_nuovi_rapporti.html/
Відповідно до таких рекомендацій, не дивно, що верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні завжди аргументує необхідність бути відкритими до діалогу з Росією. З тих самих причин, італійський міністр закордонних справ Паоло Гентілоні скептично відноситься до продовження, і особливо, до посилення економічних санкцій щодо Росії, якщо остання не дотримається Мінських домовленостей.
Щодо економіки, то Італія є третім найбільшим партнером Росії з 500 італійськими фірмами, які ведуть діяльність в Росії в основних експортних секторах, таких як: машинобудування, механічне устаткування та текстильна промисловість. Такі важливі італійські компанії, як Pirelli, Gruppo Marcegaglia, Finmeccanica, Danieli, Ferrero, Indesit, Cremonini, Coeclerici та FIAT зміцнили свої позиції на російському ринку протягом останніх років.
З іншого боку, російські інвестиції в межах італійського ринку посилюються, що показують приклади таких компаній, як Газпром, Лукойл, Ренова, Северсталь, РусАл, Євраз, Русский Стандарт та ВимпелКом, які придбали пакети акцій таких важливих італійських компаній, як Gancha та Wind.
Стосовно банківського сектора Unicredit Banca, Banca Intesa, Banca Popolare Italiana, Monte dei Paschi di Siena та Unione Bancaria Italiana мають пакети акцій та діючі офіси в Росії, тому вони оцінюються, як найбільш впливові іноземні банки на Російському банківському ринку.
В енергетичному питанні - Італія є найбільш залежною від Росії, тому що російський «Газпром» та італійський головний національний концерн ENI і його дочірня компанія Saipem мають тісні стосунки, засновані на спільних фараонських проектах, проти реалізації яких виступає ЄС.
Будівництво газопроводу Південний потік було призупинено завдяки втручанню Єврокомісії, яка була проти того, щоб Москва здійснила свою задумку – підвищити залежність Європейського Союзу від російського газу. Тим не менше, Південний потік був відомою енергетичною ініціативою, що пов’язала Газпром та ENI.
Газопровід Турецький потік – проект альтернативний Південному потоку (автор має на увазі російські уявлення альтернативності - прим. ред.), мета якого - протистояти спробам ЄС диверсифікувати поставки газу - все ще є можливим завдяки міцним партнерським стосункам «Газпрому» та Saipem.
Врешті решт, Італія дуже міцно пов’язана з Росією в культурній сфері завдяки фатальній зацікавленості Росією посткомуністичної італійської «еліти», яка веде діяльність в італійських університетах та відпрацьовує «моральний» та ідеологічний тиск на основні ЗМІ та видавництва.
У післявоєнний період, італійська інтелігенція була тісно пов’язана з російською комуністичною партією, яка з успіхом взяла контроль над культурою, ВУЗами та правосуддям завдяки своїй відомій теоремі Грассмана, але при цьому не спромоглася відтіснити християнських демократів з верхівки влади.
Крім того, проросійська орієнтація італійської інтелектуальної «еліти» також пов’язана з ліквідованим анти - американізмом в італійському суспільстві. Рушійною силою для італійський «інтелектуалів» було і є вважати Росію державою царською, радянською та путінською – ідеологія, що є противагою США, та яку Італія має підтримувати, щоб не стати «рабом американського імперіалізму».
Ренці є найменш проросійським прем’єр-міністром в Італії за всі часи
Італійський прем’єр-міністр Ренці все ж залишається найменш проросійським очільником італійського уряду за всі часи, хоча він допустився великої стратегічної помилки з дипломатичної точки зору. В доповнення до того, що він відкрито підтримує територіальну цілісність України та економічні санкції, запроваджені західним співтовариством для протистояння воєнному конфлікту Росії в Східній Європі, Ренці відкрито підтримує реалізацію Трансадріатичного газопроводу TAP – проекту, схваленого Європейською Комісією для зменшення залежності від російського газопостачання, шляхом транспортування газу з Азербайджану.
Крім того, Ренці є одним з прем’єр-міністрів Італії, який зміг встановити та підтримувати активну співпрацю з США завдяки своїм політичним та особистим зв’язкам з президентом США, Бараком Обамою.
При цьому, прем’єру-міністру Ренці вдалося остаточно скасувати еру Сільвіо Берлусконі, попереднього італійського прем’єра, особиста дружба якого з Путіним призвела до того, що Італія підтримувала російські енергетичні та економічні інтереси навіть тоді, коли вони були у відкритому контрасті з ЄС та Трансатлантичним співтовариством, що було продемонстровано підтримкою очолюваним Берлусконі урядом газпромівських трубопроводів Південний потік та Блакитний потік.
Завдяки своїй особистій дружбі з Путіним, хороші стосунки Берлусконі з Джорджем У. Бушем поступово зіпсувались. Більше того, Берлусконі став повністю ізольований і в межах ЄС .
Ренці має підтримувати Великобританію, Данію та Польщу для того, щоб зміцнити позиції НАТО в Центрально-Східній Європі
Хоча запрошення Путіна на виставку ЕКСПО допомогло Росії розірвати ізоляцію, яку з великими зусиллями успішно створило західне співтовариство, прем’єр-міністр Ренці все ще має шанс виправити ситуацію шляхом підтримки декількох членів ЄС, таких як Великобританія, Данія та Польща у намаганнях зміцнити позиції НАТО в Центрально-Східній Європі.
Якщо він буде підтримувати боротьбу за сильнішу оборону НАТО на східному флангу Північно-Атлантичного Союзу, на чолі якого прем’єр-міністр Великобритонії Девід Камерон, прем’єр-міністр Данії Хелл Торнінг-Шмідт та новообраний президент Польщі Анджей Дуда, прем’єр-міністр Ренці продемонструє те, що він дійсно усвідомлює небезпеку воєнного конфлікту Путіна в Україні, який є загрозою для безпеки всіх членів Європейського Союзу.
Однак, не дивлячись на розуміння ситуації в Україні, та маючи тісні стосунки з президентом Обамою, прем’єр-міністр Ренці навряд чи зможе протистояти тиску італійських економічних та енергетичних сил, які за допомогою сильного та наполегливого російського лоббі на італійській політичній арені, мають на меті змусити італійський уряд все ще діяти як «п’ята колона» Росії у складі ЄС, як це робилося також за часів Берлусконі.
Маттео Каццулані, Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»
