- Прем'єр-міністр доручив міністру енергетики зайнятися тим, щоб приватні компанії стали платити за використання газорозподільних мереж. Правильне рішення або ні?
- Сам підхід - навести лад у правокористуванні на об'єкти держвласності, правильний. Оскільки газорозподільні мережі - це об'єкт номер один серед тих, де треба навести лад. Проте там настільки заплутані правовідносини "облгази і мережі", що миттєво їх не вирішиш. Ідея віддати мережі не в господарське користування, а в оренду розглядається не один десяток років. Але вона теж має свої серйозні мінуси. Наприклад, передача мереж в оренду і укладення орендних договорів призведе до того, що орендна плата просто буде включена в тариф і ці витрати ляжуть на плечі споживачів, тобто нас з вами.
Нинішнє законодавство пропонує нам досить заплутані правовідносини, пов'язані з орендою державного майна. Особливо це стосується питань інвестування, наприклад - повернення інвестованих коштів під час розриву договору оренди.
При цьому договори оренди не вирішують основних проблем користування мережами, а для їх укладення доведеться ухвалювати окремий закон, що прибирає хомути законодавства для даного випадку.
- А чом би просто не повернути мережі державі?
- Це окрема пісня, адже приватизовувалися підприємства, а не мережі, самі мережі державні. Олігархи приватизовували облгази, в яких найбільший актив - довгі ноги секретарок. Але при цьому вони експлуатують дійсно серйозний актив - внутрішні газорозподільні мережі, вартість яких на порядки перевищує вартість власних активів облгазів. У такій ситуації розподіл труб, зроблений неграмотно, може розірвати трубопровідну систему по живому.
- Що б ви порадили Кабміну?
- Облгази і внутрішні трубопроводи, що знаходяться на їх балансі, не відповідають третьому енергетичному пакету (Пакет документів Євросоюзу, що зобов'язує розділяти бізнес з видобування і транспортування енергресурсів - авт.).
Оскільки ми ухвалили новий прогресивний закон про ринок природного газу, що імплементує третій енергетичний пакет ЄС, підприємства, які експлуатують мережі і одночасно поставляють газ, мають бути розділені, одне - поставляє, інше - транспортує. Йдемо далі. Підприємства, які експлуатують мережі, повинні отримати державний або муніципальний статус. Облгазів у їх нинішньому вигляді бути не повинно. Буде створено, ну, наприклад, Одесатрансгаз. Як би я робив? До статутного фонду транспортного оператора, створеного в результаті реорганізації, я б вніс державні мережі, і відповідно, доля держави там би різко підвищилася до контрольної. Тобто, реорганізувавши транспортуючі підприємства, їм потрібно фактично повернути державний статус.
- Колись Тимошенко намагалася створити Нафтогазмережі і передати туди мережі.
- Так, і ваш покірний слуга брав у цьому участь. Це була дуже важка річ. Нам вдалося щось зробити тільки на двох підприємствах. Які тоді виникли труднощі? Адже ніхто точно не знає, де в Україні скільки мереж, окрім людей, які десятиліттями працюють на цих підприємствах.
- Ми що, не здатні порахувати власні газові труби?
- Державного реєстру мереж немає. Є такий собі реєстр державного майна у Фонді держмайна. Але його не можна назвати повноцінним. По суті це списки, які складаються на підприємствах. Єдине повноцінне джерело - бухгалтерія цих підприємств, яка належить пану Фірташу.
- Невже держава не проводить інвентаризацію?
- Проводить. Знаєте, як відбувалася інвентаризація за минулої влади? Дуже просто. Створюється комісія з чиновників, включаючи співробітників НАК Нафтогаз. Вони телефонують на облгази і ставлять завдання підготувати списки. По готовності комісія їде на об'єкт ці списки підписати, ну, і горілки заразом попити. Природно, їх ніхто не перевіряє - це мороки на місяці. Були випадки, коли для створення реєстрів наймали аудиторські компанії, тоді якість реєстрів була на порядок краще, проте вони вже застаріли і не можуть бути використані, а складання нових подібних вимагає великих грошей, аудиторські компанії свою працю цінують. При цьому газогони - не є нерухомим майном, і БТІ їх реєстри не веде, ми не знаємо взагалі, скільки і де мереж. Тому потрібно створити нормальний реєстр. Це одна з причин, чому не вдалося повноцінно забрати мережі при Тимошенко. А частина мереж взагалі не має державного статусу.
- Чому?
- Наприклад, домовився кооператив провести трубу і газифікувати будинок. Труба - кілька сотень метрів, може, кілька кілометрів. Це вже нова мережа. І така мережа теж передавалася на баланс облгазу, а облгази оформляли їх як свої. Ось і вся історія. Є дані, що в облгазах є 20-30% власних мереж отриманих, у тому числі, і таким чином. І з цим теж потрібно розібратися. Може виникнути ситуація, коли половина вулиці - мережі державні, інша половина - приватні. І тоді в місцях стику треба ставити вузли обліку, вирішувати питання розподілу втрат, і багато ще чого. Не забуваємо, що газогони і споруди на них - єдиний господарський комплекс, і його цілісність також захищена законодавчо. Загалом, юридично - вагон і маленький візок проблем. Коли у 2009 році ми підняли тему, спритні юрслужби облгазів, користуючись описаними іта іншими проблемами, капітально загальмували усе. Безпосередньо відібрати мережі - річ непроста, яка вимагає дуже тривалих і серйозних дій на високому юридичному рівні. Простіше виділити з облгазів транспортні підприємства (це треба зробити згідно з третім енергопакетом ЄС) і шляхом подальшої реорганізації - внесення мереж до статутного фонду - відновити там держконтроль.
- Сумно, що газові внутрішні труби належать партнеру Путіна.
- Вони йому не належать. Він ними користується. І те, про що я говорю, - реальний швидкий механізм повернення їх державі. Це можна зробити за кілька місяців. А відбирати - на це підуть роки.
- Не можу забути саботажу, який влаштували власники облгазів, коли у 2009 році у них спробували відібрати мережі.
- І це далеко не усі механізми, які вони можуть використовувати. Забирати слід не мережі, а підприємства.
- А яким ризикам піддається держава, якщо ми залишимо мережі у Фірташа?
- Вони можуть у результаті опинитися в руках росіян. Ось візьмуть Фірташ та інші приватні власники і продадуть пакети облгазів якимсь кіпрським інвесторам, які в результаті виявляться російськими. Нагадаю, як приватизовувалися обленерго. Частину їх купили словацькі енергетичні компанії, а потім ці пакети плавно перетекли до росіян, які, по суті, управляли цими об'єктами від перших днів. Тобто словаки купили ці об'єкти для росіян, і зрозуміти це одразу було неможливо. Газпром сюди зараз не полізе, приховати це було б украй важко. Тим більше, люди на підприємстві знають, кому воно належить. Тобто, зараз - ні, але в перспективі усе можливо. Концентрація в одних руках таких стратегічних активів - це абсолютно невірно. Над транспортними підприємствами відновити контроль не так складно.
Про що ще хотів би сказати, на облгазах є багато секретної документації. Тому вона повинна передаватися у повному обсязі. І потрібні превентивні постанови, що за витік, приховання і саботаж вводиться кримінальна відповідальність.
- Колись ви розповідали про схеми крадійства газу на внутрішніх мережах. Щось змінилося?
- Ні. У країні, як і раніше, близько двох мільярдів кубометрів газу на внутрішньому споживанні щорічно розкрадається. Але не лише тому їх треба повернути. Мережі - стратегічні підприємства, від яких залежить стабільність газового життєзабезпечення. Пам'ятаю епізод. У 2008 році облгази просто перестали оплачувати газ, отриманий від населення на рахунки НАК Нафтогазу. Вони вважали, що у них занижений тариф на транспортування. Тобто: захотіли - заплатили державі, не захотіли - не заплатили. Рубильник у них в руках. І економічні проблеми вони можуть спровокувати легко, саботуючи розрахунки за газ, і стимулюючи неплатежі, не відключаючи неплатників.
- Персонал Фірташа стежив за станом мереж?
- У 1990-х роках обладнання було дуже зношене. З 2000-х ситуація помінялася, тариф покращав, і облгази стали отримувати досить коштів для обслуговування мереж. Інше питання, що частина цих коштів розкрадається. Але коли держава відновить контроль (а я в це вірю), там все одно буде непочатий край роботи. Загалом, енергетика - це та сфера, де я - за контроль держави. Такі підприємства не можуть працювати на конкурентних засадах. Приватний власник у цій ситуації не може бути ефективнішим за державу. Хіба що корупційні схеми ставить вправніше приватний власник.
Лана Самохвалова, Київ.
