Проект розпорядження, копія якого є у Forbes, передбачає збільшення пропускної спроможності міждержавних ліній електропередач; організацію довгострокового експорту електроенергії, виробленої на енергоблоці №2 Хмельницької АЕС; залучення інвестицій у будівництво енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС, а також підготовку Об'єднаної енергосистеми України до інтеграції з європейською енергосистемою ENTSO-E. Загальний термін реалізації проекту − до 2021 року.
Синдром «сіамських близнюків»
Енергосистема України з радянських часів синхронізована з енергосистемою Росії, вони працюють за спільними стандартами. Це дозволяє країнам балансувати поставки електроенергії в залежності від обсягів виробництва і попиту, запобігаючи дефіциту або надлишку на своїх ринках. В енергосистемі Євросоюзу прийняті інші технічні стандарти роботи.
Тому, зокрема, минулої зими Україна не могла оперативно вирішити проблему дефіциту електроенергії в періоди пікового споживання на внутрішньому ринку організацією імпорту з ЄС. А експорт української електроенергії в ЄС обмежений потужністю Бурштинського енергоострова (650 МВт), який входить до складу енергогенеруючої компанії «Західенерго».
Крім того, в загальному енергобалансі України існує надлишок електроенергії, виробленої на атомних електростанціях, яка не відрізняється маневреністю і не може бути використана для регулювання перепадів у денному споживанні.
У Міненерго зазначають, що реалізація проекту «Енергетичний міст «Україна − Європейський Союз» дозволить використовувати потужності АЕС без обмежень. Також може вирішитися проблема обмеження з видачі потужності Хмельницької АЕС в Об'єднану енергосистему України для стабільного забезпечення споживачів у центральних областях країни, Києві та Київській області.
Ці обмеження пов'язані з недостатньою пропускною спроможністю високовольтних ліній у західноукраїнських областях і правилами безпеки при їх експлуатації. Щоб вирішити проблему, вже минулого тижня Верховна Рада підтримала законодавчі зміни, якими створено необхідні умови для отримання кредитних коштів від Європейського інвестиційного банку для реалізації останнього етапу проекту з будівництва високовольтної повітряної лінії 750 кВ Рівненська АЕС − Київська. Її потужності також будуть використовуватися для постачання в центральний регіон надлишкових обсягів електроенергії з Хмельницької АЕС. За планом НЕК «Укренерго», лінію буде введено в експлуатацію наприкінці 2015 року. Тому актуальність проекту з виділення блоку №2 Хмельницької АЕС для експорту електроенергії, реалізація якого займе 1,5-2 роки, до того часу може знизитися.
Польський інтерес
Для нарощування поставок у ЄС знадобиться добудувати блоки №3 і №4 ХАЕС. Ці плани мають бути реалізованими до кінця 2020 року. Вони передбачають залучення інвестицій від міжнародних фінансових організацій і компанії Kulczyk Investments, яка належить найбагатшому польському бізнесменові Яну Кульчику (№1 у рейтингу польського Forbes).
З Kulczyk Investments НАК «Енергоатом» вже підписала документи, необхідні для запуску проекту: меморандум про взаєморозуміння і співпрацю, а також угоду про конфіденційність.
Інтерес польського інвестора не випадковий. Плани Міненерго щодо розширення експорту електроенергії в рамках пілотного проекту «Енергетичний міст «Україна − Європейський Союз» передбачають розширення Бурштинського енергоострова завдяки будівництву додаткових вставок змінного струму та експортному постачанню електроенергії з Хмельницької АЕС по двох лініях електропередач потужністю 750 кВт кожна: Хмельницька АЕС − Жешув, Польща (не використовується вже понад 20 років і перебуває в непрацездатному стані) і Західноукраїнська − Альбертирша, Угорщина (в працездатному стані, але не використовується з 2004 року).
Перспективні надлишки
Опитані Forbes експерти ринку в цілому позитивно оцінюють наміри Міненерго розвивати постачання української електроенергії на зовнішні ринки. Але разом з тим застерігають від негативних наслідків подібних планів для вітчизняних споживачів в умовах розбалансованої енергосистеми, актуальних для українського ринку через посилення політичного протистояння з Росією.
Так, на думку Олександра Харченка, директора Центру дослідження енергетики, стратегічно плани щодо експорту української електроенергії в Європу абсолютно правильні. «Вже сьогодні в Україні є так звані «закриті» потужності, які не мають виведення у вітчизняну енергосистему − це близько 1 гігавата встановлених потужностей АЕС. Але на шляху реалізації даного проекту стоїть безліч технічних, економічних і політичних питань, які потребують вирішення», − зазначає він.
Підтверджує цю тезу і Дмитро Чурін, голова аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital, наголошуючи, що з технологічних причин в Україні складається ситуація, за якої далі збільшувати частку атомної електроенергії в загальному енергобалансі неможливо.
«В останні кілька місяців частка електроенергії, виробленої АЕС, в енергобалансі була приблизно 50%. Але далі її нарощувати не можна, тому що для регулювання перепадів у денному споживанні потрібно використовувати електроенергію, вироблену на ТЕС і ГЕС», – констатує Чурін.
Експерт пояснює, що специфіка електроенергії як товару полягає в тому, що її неможливо накопичувати в промислових масштабах. Тому вона повинна споживатися відразу після передачі від виробника до споживача. Відповідно, оскільки АЕС працюють у безперервному режимі, при спаді споживання відключаються тільки енергоблоки ТЕС чи ГЕС.
«Я себе не обділив?»
Водночас причини нестабільності енергетичного балансу в країні не вичерпуються одними лише технологічними нюансами. «Дефіцит електроенергії на внутрішньому ринку за своєю суттю – короткострокове явище. Воно викликане помилками нової влади, яка кинулась «ділити награбоване» між своїми, абсолютно не звертаючи уваги на реальність, стан енергосистеми, потреби споживачів», – вважає Харченко.
При цьому Вадим Гламаздін, заступник генерального директора Центру досліджень енергетики, вважає збільшення експорту за допомогою вставок постійного струму на виділених лініях недоцільним. «Стратегічно Україна повинна прагнути до повної синхронізації своєї енергосистеми з об'єднаною європейською енергосистемою (ENTSO-E), що має на увазі також повне розпаралелювання з ЄЕС Росії. Така синхронізація дозволить вирішити цілий комплекс завдань – починаючи від експорту (у перспективі) і закінчуючи підвищенням рівня енергетичної безпеки держави», – упевнений він.
Важливість політичної складової як в причинах кризи, так і в перспективах виходу з неї, підкреслює й Олександр Харченко. «Малограмотний державний менеджмент енергетичної галузі у поєднанні з підтримкою проросійських олігархічних груп [Костянтина] Григоришина та [Олександра] Бабакова завів галузь у глибоку кризу. Але криза, по суті своїй, короткострокова. Далі або енергосистема розвалиться – і тоді про реалізацію такого проекту в принципі не йтиметься. Або влада в енергетиці зміниться – а за наявності професійного менеджменту Україна просто приречена бути країною-експортером електроенергії», – переконаний Харченко.
На думку Гламаздіна, реалізація проектів зі вставками постійного струму суперечить ідеї повної синхронізації систем, оскільки відволікатиме ресурси, в тому числі матеріальні, які повинні бути пущені на таку синхронізацію. «Міністерство ж, на жаль, збирається лобіювати проекти зі вставками постійного струму з причини лобіювання співпраці з Росією. Досить згадати контракт на імпорт електроенергії з РФ», – вважає експерт.
Як варіант виходу із ситуації, що склалася, Дмитро Чурін пропонує зосередитися на модернізації наявних теплоелектростанцій. «Дефіцит електроенергії Україна відчуває тільки під час пікових навантажень протягом робочого дня, відповідно, ці навантаження повинні покриватися саме електроенергією виробництва ТЕС і ГЕС. Необхідно знайти можливість переобладнати блоки ТЕС, які працюють на антрацитових марках вугілля, на спалювання вугілля інших груп, видобуток яких є можливість збільшити на підконтрольних Україні територіях Донбасу», – вважає Чурін.
З урахуванням усього вищеописаного, Вадим Гламаздін вважає, що питання нарощування експорту електроенергії сьогодні має бути зняте з порядку денного. «Ситуація в ОЕС України (фактичний дефіцит потужності близько 2 000 МВт) не дозволяє говорити про відволікання місцевої генерації на експорт. Що стосується планів з нарощування експорту за рахунок добудови блоків Х-3 і Х-4, то вони не дуже реалістичні, тому вимагають дуже значних інвестицій, причому не тільки у власне спорудження блоків, а й у розвиток магістральних високовольтних мереж. А ні грошей, ні реалістичних механізмів їх залучення на сьогодні немає», – говорить він.
Дмитро Чурін не настільки категоричний. За його словами, експорт електроенергії, виробленої українськими АЕС, в Європу є гарною можливістю для НАК «Енергоатом» заробити на таких поставках. Але в цьому контексті виникає питання, чи є в «Енергоатому» можливість купувати додаткові обсяги ядерного палива.
Згоден з ним і Валентин Землянський, директор енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАНУ. «В умовах нормального функціонування системи плани з розширення експорту української електроенергії більш ніж логічні. Але тут виникає питання поточного моменту. При розбалансованості ОЕС, браку потужностей – навряд чи ця ініціатива актуальна», – вважає експерт.
Наскільки перспективні плани з нарощування експорту електроенергії, радіостанції Голос Столиці розповів виконавчий директор Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Андрій Чубик.
Яким чином ми можемо експортувати електроенергію до Європи?
— Ми вже це робимо через Бурштинський енергетичний острів — так називається частина нашої інфраструктури, яка дозволяє витримувати європейські стандарти і постачати електроенергію на захід. У нас є стара система, за якою ми працювали з Молдовою, але це спадок СРСР. Тепер нам потрібно визначитися — принципово і стратегічно Україна інтегрується в ЄС у сфері електроенергетики або ми продовжуємо точково працювати за минулими схемами.
Тобто може йтися про повну енергетичну інтеграцію?
— Інтерес проявляє польський інвестор. Він вже неодноразово звертався до України з відповідними пропозиціями і його цікавить саме можливість імпортувати в Польщу електроенергію, вироблену на АЕС, адже наразі в у поляків немає атомної генерації. Якщо цей проект буде взятий за основу, тоді, виходячи зі стратегічного рішення уряду, яке вже де-факто є, ми будемо інтегруватись в ЄС в енергетичному секторі. Це означає, що ми маэмо зараз починати готувати інфраструктуру до того, щоб забезпечити цей процес. Такий проект може бути частиною великого глобального плану про інтеграцію. А це означає, що розробляється комплексна програма по всьому кордону Україна-ЄС і вона імплементується крок за кроком. Якщо буде інакше, це буде лише точкове рішення для невеликої групи зацікавлених осіб.
Чи є якісь побоювання стосовно цього проекту?
— Я не берусь говорити з глибоко екологічних питань, там є свої нюанси щодо того, чи взагалі доцільно будувати нові блоки або станції. Та з точки зору погляду у найближчі 20-30 років нам потрібно думати над тим, щоб будувати якісь нові потужності на заміну тих, які будуть виходити з експлуатації. Але це має бути дуже виважене рішення, базуване на зобов'язаннях України по різних екологічних хартіях та договорах, яке також має відповідати стратегії розвитку електрогенерації України на наступні десятиліття.
Читати повністю: http://newsradio.com.ua/2015_04_16/Na-shljahu-do-S-Ukra-na-z-bralasja-prorubati-energetichne-v-kno-v-vropu-0113/
