- Михайле Михайловичу, багато розмов точиться навколо необхідності реформування «Нафтогазу». Чи можливо провести його найближчим часом?

- Все залежить, від того, яка форма реформування буде вибрана. Наприклад, у Польщі й Словаччині аналоги українського «Нафтогазу» збереглися. Але кожна компанія, що входить до складу цих національних "нафтогазів", є повністю самостійною. Тобто холдингова компанія реалізує загальну стратегію, організовує діяльність дочірніх підприємств. Але кожна з підпорядкованих компаній виконує свої зобов'язання самостійно і відповідальність несе сама.

В українському сценарії «Нафтогаз» як керуюча компанія може залишитися, але при цьому вся господарська діяльність, вся фінансова звітність буде вестися підпорядкованими компаніями самостійно. Зараз компанії, що входять до складу «Нафтогазу», всі кошти перераховують на рахунки материнської структури. Та підконтрольні компанії отримують такі обсяги фінансування, щоб, як кажуть, раби на галерах не померли.

- У найближчі рік-два, зміни все ж відбудуться чи структура залишиться монолітною?

- Зміни мають відбутися вже цього року. Проте треба враховувати, що ми живемо у військовий період. Будь-яка реорганізація завжди призводить до певної дезорганізації системи. Треба бути обережними. З боку влади відповідні напрацювання щодо змін уже є. На розгляді у Верховній Раді перебуває законопроект про створення двох підприємств на базі «Укртрансгазу»: з транспортування та з підземного зберігання газу. Цю реорганізацію не було проведено наприкінці року, тому що Україна проходила опалювальний сезон. Його треба було завершити, не створюючи зайвої турбулентності. Тепер можна повернутися до питання, але ще раз подумати, чи варто зараз робити такий розподіл? Чи варто іти шляхом, що вибрала Польща, де і труби, і сховища на балансі однієї компанії, чи орієнтуватися на досвід Словаччини, де за транспортування та зберігання відповідають різні компанії?

Україна має врахувати технологічні особливості вітчизняної транспортної системи. Вона на порядок потужніша і складніша, ніж газотранспортні системи сусідніх країн Центральної та Східної Європи. У нас компресорна станція обслуговує і газосховище, і трубопровід. Тому, можливо, варто зберегти цю технологічну цілісність.

Друге питання полягає у фінансовій самостійності компаній, які входять до складу «Нафтогазу». Тут треба чітко розрахувати об'єми, що проходитимуть через систему, щоб зрозуміти, чи зможе «Укртранснафта» самостійно працювати. За тих об'ємів транспортування, що є зараз, компанія балансує на межі нульової рентабельності. В цій ситуації потрібно буде скорочувати незадіяні потужності. При будь-яких варіантах реформи потрібно дивитися комплексно.

- Яке ваше ставлення до приватизації у видобувній галузі?

- Все потрібно аналізувати, а не так, що взяли видобувний сектор і віддають ряд компаній на приватизацію. Зараз це ресурс стратегічної ваги, особливо, якщо брати до уваги, що Росія веде себе непередбачувано, і, як минулої зими, може ввести газову блокаду. Тож можливо, варто тримати власне газовидобування під контролем держави. Як варіант, можна частину акцій розмістити на IPO, але для цього треба виконати серйозну роботу щодо збільшення прозорості тієї самої фінансової звітності. Треба робити нормальні фінансові звіти, а не такий, як вийшов зараз, де більше запитань аніж відповідей. Потрібно напрацювати фінансову історію.

- Щодо звітності. На минулому тижні було опубліковано консолідований звіт НАК «Нафтогаз». Чому у звіті так багато непідтвердженої інформації?

- Тому що аудит не зміг взяти на себе сміливість підтвердити всі ці дані, очевидно, бракувало підтверджуючих документів. Більш того, сама форма проведення аудиту - випадок нестандартний. Аудит не проводиться за 2 роки одразу. Він робиться за кожен рік окремо. Але впродовж останніх років практика була така, що аудитор підтверджував фінансовий звіт «Нафтогазу» за минулий рік уже наприкінці поточного року. Буквально 29-30 грудня. В той час, як нормальний аудиторській звіт будь-якої компанії повинен з'явитися протягом другого кварталу. На початку другого кварталу.

- Чому така практика склалася?

- Аудитор ставив підпис так пізно тому, що до кінця не був певен у тих даних, які надавалися «Нафтогазом». Це не давало аудитору впевненості, що «Нафтогаз» дійсно протягне до кінця року, а ризикувати своєю репутацією аудитор не хотів. Для багатьох аудиторів була свого роду шокова терапія, коли в 2000-му році американська компанія Arthur Andersen, що входила до пулу найбільших аудиторських компаній, за рік до цього підтвердила звіт найбільшої світової енергетичної компанії Enron Corporation. А наступного року компанія луснула. Arthur Andersen втратила репутацію і припинила існування. Enron потонув і потягнув за собою аудитора.

У випадку «Нафтогазу» аудитором традиційно був Ernst&Young. «Нафогаз», звичайно, не Enron. Але це крупна нафтогазова національна компанія європейської країни. Аудитори дуже обережні.

- Надалі підтвердження фінансової звітності буде продовжуватися за старою схемою?

- Думаю, що вона зміниться. За цей рік аудиторський звіт буде вчасно.

- Але звіту за 2014 ще немає...

- Ще ранувато, думаю, він з'явиться в середині року, як це практикувалося 10 років тому.

Ольга Прядко, Київ.