- Михайле Михайловичу, 86 доларів за тонну вугілля - це дорого?
- Ми не можемо тут брати тільки критерій ціни. Якщо аналізувати поточний стан вугільного ринку, то воно виглядає дещо дорогувато. Але ми ж не можемо забувати про те, в якій ситуації ми знаходимося. А якщо завтра за вказівкою з Москви, незважаючи на домовленості незрозумілого характеру щодо закупівель вугілля на території бандугруповань, поставки будуть перекриті, і Росія також перестане нам постачати? Що тоді ми будемо робити? Зрозуміло, що за таких обставин треба мати запасний вихід. І те, що контракт на мільйон тонн був підписаний в цілому, це якби «підстраховка». Потрібно було б відпрацювати і інші варіанти імпорту, не лише Південно-Африканський варіант.
Але підходити критеріями дорого-недорого за даних обставин - не можна. Напевно, потрібно перевірити, чи не вкладено в ці 110 доларів чиїхось інтересів. Бо я не маю ілюзій щодо наших умільців підписувати контракти на умовах, які включають низку інтересів, не пов'язаних із національними. Але разом з тим, не можна на основі одного критерію говорити: все, варто відмовитися - дешевше брати у нас. Це «дешевше» може стати дорожчим. Крім того, ця протидія імпорту - системна дія донецького вугільного лобі. Вони у Києві традиційно займали свої позиції у керівництві Мінвуглепрому, коли Мінвуглепром існував. Вони відповідно займали своє місце у департаменті міністерства енергетики.
Вони бачать, що їхній монополії приходить кінець. Тому звідси - їхні намагання зберегти статус-кво та управління фінансовими потоками.
- Ще одна претензія, яка прозвучала на адресу Продана, що при імпорті залучено посередника Steel Mont Tradin, а не проведено закупівлю напряму.
- Виробник є виробник. Ви ж не поїдете на шахту закуповувати вугілля. Він скаже: беріть. Але як ви його доставите? Тоді весь логістичний ланцюжок ляже на постачальника, і все одно треба буде використовувати якусь компанію, яка має напрацьовані контакти. Зрозуміло, що виникла компанія, яка має напрацьовані логістичні схеми. Але, я не виключаю, що в контракт були закладені комісійні, це є у будь-яких оборудках такого плану. Не можна вести мову, що це щось унікальне.
- Чому ми не розробляли варіант закупівлі польського вугілля?
- Традиційно, ми закупляли у Польщі коксівне вугілля, яке йде для металургії. Енергетичного вугілля у нас завжди було вдосталь, більше того, ми його самі експортували, кілька мільйонів тонн на рік. Наприклад, останні роки відома компанія Януковича через свій швейцарський трейдинговий підрозділ до шести мільйонів тонн на рік продавала українського вугілля в Європі. Ми продавали таке енергетичне вугілля. Польське вугілля - вугілля інших сортів, яке не вважається найкращими саме для енергетики. За нормальних обставин можна було казати: ну ми не будемо купувати вугілля для енергетики у Польщі. Але сьогодні треба вивчити, яке з них підходить та відпрацювати варіант на той випадок, якщо раптом встановиться морська блокада. Тоді по морю до нас вугілля просто не зможе дійти. Маємо діяти з урахуванням всіх можливих ризиків та загроз. І тоді вугілля може дійти з Польщі, яка поруч і явно ближче, ніж Південна Африка.
Можна розглядати і американське вугілля. Цікавий факт: американські експерти влітку говорили нам, що їхнє вугілля те, що експортується, також Україні не дуже підходить, і радили нам південно-африканське.
Експерти з США порівняли традиційне антрацитне вугілля марки «А» плюс так звані «тощие угли» та сказали, що нам підходять ресурси з Південної Африки. Хоча в США є близьке за сортом вугілля, і воно може постачатися в Україну в обсязі до 100-150 тисяч тонн на місяць. Тому цей варіант також мав би бути відпрацьований. Але разом з тим, проект з ПАР був пілотним. І ми бачимо, що відбувається.
Я думаю, у цій справі є два зрізи. Один - протидія вугільних баронів, які частково працюють на бандформування Донбасу. І бандформування (і Росія) в такий спосіб впливають на те, що відбувається у нас.
А також я не виключаю, суто політичний контекст справи - подальший розподіл урядових посад. Комусь потрібно прибрати нинішнє керівництво міністерства енергетики та розчистити для іншого. Я не має пієтету до нинішнього складу Міністерства енергетики, але коли країна перебуває у стані зовнішньої агресії, ті, хто замислює різні політичні двоходівки, повинні дбати про інтереси України, а не про власні політичні амбіції чи про те, як прилаштувати представника свого клану на нове тепле місце. Воно може виявитися не таким вже й теплим. А може стати навіть дуже гарячим.
- А ми могли б обійтися без вугілля з Росії?
- Можна. Світовий вугільний ринок перенасичений. Ще кілька років тому ціни на світовому ринку за тонну вугілля перевищували 200 доларів за тону, а зараз - 70-80 доларів. Ціни обвалилися втричі. Звісно, з урахуванням логістичних ланцюжків все може виходити дорожче. Але ми в нестандартній ситуації, і слід розробляти варіанти більш довгострокової кооперації, а не вести разові закупівлі. Разові закупівлі завжди будуть коштувати дорожче. А якби мова йшла про те, що нам був би вигідний імпорт на довгостроковій основі, тоді і підходи були б інші з боку можливих постачальників. Коли я кажу про довгострокову співпрацю, я не маю на увазі мету замістити все вугілля імпортом. Ні. Я маю на увазі принаймні не імпортувати російське вугілля.
І, до речі, видобування вугілля у нас з горизонтів 800 метрів або понад 1000 метрів не дешевше, ніж видобуток відкритим способом десь в ПАР. Тож, навіть з урахування світових цін та логістичного ланцюжка, імпортне вугілля завжди буде конкурентоздатним. І ми повинні враховувати: у нас видобуток вугілля субсидується, що насправді його ціна значно вища. Ми постійно переплачуємо за вугілля власного видобутку, бо ми годуємо паразитів у вигляді вугільних баронів, які десятки років паразитують на Донбасі та Україні в цілому.
Лана Самохвалова
