Позиція ЄС про взаємозалежність з РФ у газовій сфері стрімко втрачає своє підґрунтя. Це, правда, наразі розуміють і приймають лише кремлівські керманичі. Європейські політики не можуть усвідомити, як можна власними руками нищити одне з основних джерел доходів держави, викликаючи цим невідворотне погіршення соціально-економічного становища власних громадян. Це позиція керманичів, обраних громадянами з мандатом максимального захисту їх інтересів та сприяння добробуту. Конфлікти, не кажучи про воєнні дії, є чужими таким політикам і повністю їх обеззброюють. На це і зробив ставку Кремль, повернувши Європу в часи міжнародного свавілля найчорніших сторінок історії.
Українська «Революція гідності» розламала плани Кремля з нанесення нищівного удару по східній політиці ЄС. Відволікши на себе більшість сил та уваги Кремля, Україна відвернула провал угод про асоціацію з Молдовою і Грузією. Причина цього полягає в неспроможності Кремля одночасно вести активну воєнну агресію більше ніж проти однієї країни. Затримка з анексією Криму дозволила трьом країнам підписати угоди та запустити процес їх ратифікації. Провал проекту «Новоросія» і повномасштабна війна на сході України ще більше звузила можливості Кремля реагувати на східну політику ЄС через дестабілізацію Молдови та Грузії за українським сценарієм. Тому в поточному і наступному роках Кремль не буде здатний вести воєнні дії проти інших країн.
Але він обов’язково застосує «газову зброю» вже цього опалювального сезону, оскільки це диктується не лише бажанням помсти і відвоювання втрачених позицій, але й необхідністю отримання вигідних умов для підготовки подальших дій з метою досягнення вирішальної перемоги над ЄС і США в Європі.
Підписання нерентабельного для РФ в економічному плані договору з Китаєм про постачання газу та початок будівництва «Сили Сибіру» (з Східного Сибіру до Китаю) дало Кремлю додатковий політичний важіль для газового шантажу ЄС. 1 вересня 2014 року прозвучав заклик до реанімації проекту «Алтай» - це так званий західний маршрут постачання російського газу із Західного Сибіру в Китай. Підготовка контракту форсується для підписання у листопаді 2014 року під час зустрічі керівників країн. В разі підписання він матиме перш за все політичне значення для Кремля як засіб демонстрації ЄС можливостей фізичного переправлення в Китай частини газу, який наразі спрямовується в ЄС.
Одночасно «Газпром» активно готується до повного припинення транзиту газу через Україну до ЄС під час опалювального сезону, при цьому використовуючи принцип «поділяй і владарюй». В.Путін в Нормандії напряму пригрозив реагувати на реверсні поставки в Україну відповідним скороченням постачання російського газу країнам-членам ЄС, які будуть в цьому задіяні. ФРН надані виключні преференції у забезпеченні російським газом через «Північний потік», а також право подальшого розподілу залишків газу серед сусідів по ОПАЛ. У сукупності із дружнім «Газпрому» керівництвом австрійської компанії OMV це можна буде зробити під парасолькою рентабельності комерційних відносин на принципах «business as usual».
Болгарія обрана у якості полігону для відпрацювання саботажу вимог Європейської комісії в контексті реалізації проектів, що суперечать енергетичному законодавству ЄС. Перекриття українського транзиту дозволить створити проблемну ситуацію в комунальній сфері та економіці Болгарії і є ідеальним засобом для встановлення контролю над новообраними у жовтні керівниками країни.
Таку ж саму ситуацію можна створити в Італії за умови припинення постачання у холодні місяці, чим сприяти більш прихильній позиції не лише національних високопосадовців, але й новообраного Високого представника ЄС з міжнародної і безпекової політики.
Не виключено, що Румунія також буде змушена відмовитися від постачання газу в Молдову по Унгени-Ясси, що погіршить становище на додаток до відсутності російського газу.
Тиск може бути посилений через технічні проблеми на газопроводі Ямал-Європа (проти Польщі) для посилення зацікавленості новообраного президента Європейської ради Д.Туска у швидкому розв’язанні конфлікту на умовах Путіна.
На відміну від ЄС, Кремль не буде надавати особливого значення впливу власних дій на добробут свого населення внаслідок недоотримання експортних прибутків. Всі скорочення видатків на соціальну сферу будуть пояснюватися діями вороже налаштованого Заходу. Тому відключення може тривати достатньо великий період часу. А серед вимог для відновлення газопостачання обов’язково буде пункт про відмову від претензій за період кризи для уникнення судової відповідальності за наслідки аналогічно до 2009 року.
Фактично плануючи піти на максимальне загострення відносин з ЄС в газовій сфері, Кремль, найймовірніше, буде ставити максимальні вимоги:
1) Відмова ЄС від ратифікації угод про асоціацію з країнами «Східного партнерства» (Молдова, Грузія, Україна);
2) Відмова від розширення присутності НАТО в Центральній та Східній Європі;
3) Виведення проектів «Південний потік» та ОПАЛ з-під дії ІІІ Енергопакету;
4) Замороження конфлікту на сході України, категорична вимога до Києва про припинення воєнних дій з сторони ЄС, дипломатичні переговори в руслі вимог Кремля;
5) Передача управління над українською ГТС і ПСГ в руки «Газпрому» для гарантування транзиту газу в ЄС.
«Газовий удар» буде здійснений безвідносно до того, чи матиме місце подальша ескалація конфлікту на сході України (наприклад, з метою створення сухопутного коридору в Крим) та можливих дій чи бездіяльності ЄС з цього приводу. Саме цей інструмент в зимовий період 2014/2015 дасть Кремлю переконливі (на його погляд) аргументи для швидкого вирішення усіх проблемних питань, що виникли за останній період (вплив на пострадянські країни, просування газопровідних проектів, санкції, переформатування договірних відносин з ЄС).
Що можна протиставити таким планам Кремля?
По-перше, усім країнам-членам ЄС необхідно усвідомити, що розпочата Кремлем війна проти України спрямована проти усієї Європи та чітко інформувати населення про можливі загрози, включаючи ймовірні обмеження постачання газу та інші проблеми аж до запровадження надзвичайного стану;
По-друге, лише швидкі жорсткі превентивні дії з блокування критично важливих для Кремля сфер здатні запобігти реалізації його планів (блокування фінансових відносин, санкції проти Газпрому, включаючи штрафи в рамках антимонопольного розслідування, замороження фінансових активів в ЄС, розслідування дій посадовців та компаній, які порушили заборону на розвиток відносин з російськими компаніями, вимога доступу третіх сторін до транспортної інфраструктури та забезпечення транзиту центрально азійських вуглеводнів);
По-третє, усвідомити, що лише заміна діючого керівництва в Кремлі здатна забезпечити довгострокове розв’язання конфліктів в Європі і гарантувати дотримання міжнародних угод та об’єднати зусилля для якнайшвидшого його зміщення усіма можливими способами;
По-четверте, надати всебічну підтримку Україні як форпосту боротьби з путінським режимом задля створення плацдарму перенесення демократичних процесів на територію РФ. Чим раніше надійде допомога, тим швидше в Європі буде ліквідовано загрозу повномасштабного збройного конфлікту, не виключено, що з використанням ядерної зброї. Наразі лише Україна готова заплатити високу ціну за захист демократичних цінностей в Європі, що продемонстровано Майданом та збройним опором України російській агресії на сході.
