За словами Михайла Гончара, всі європейські компанії, які є клієнтами "Газпрому", мають з ним зв'язок в силу довготривалих контрактів.
“Виявити певну ступінь впливу Газпрому не так вже важко. Проблему представляють ті компанії, які афільовані з ним. Але це з'ясовується достатньо нескладною процедурою. Чому, наприклад, зазнав краху “Набукко”. Всі компанії, які були учасниками консорціуму з реалізації проекту, вони мали відносини по закупці газу з Газпромом”, - розповів він Еспресо.TV.
В новому законі прописано, що саме оператором української ГТС може бути тільки Україна, тож навіть якщо "Газпрому" вдасться завдяки хитрому сплетінню партнерських відносин проникнути у власність нашої ГТС, то шанси на управління нею в нього будуть мізерні. Також остаточно участь компанії-партнера в статутному капіталі підприємства-оператора ГТС буде схвалювати Верховна Рада, а це знову ж таки завдання не з простих.
Як розповів Гончар, найважливіше питання полягає в тому, щоб були дуже скурпульозно виписані права урядового пакету, завдаки якому уряд має зберігати контроль за ГТС.
“Досвід Словаччини показує, що не дивлячись на те, що за урядом був закріплений контрольний пакет 51%, вони практично не мали контролю. Договір з управління був виписаний таким чином, що уряд ні на що не впливав”, - розповів він Еспресо.TV.
Звичайно, теоретично, використовуючи можливу компанію партнера-маріонетку, Газпром буде пробувати піднімати галас на кшталт "утискають іноземних інвесторів", але якщо компанія буде чітко асоціюватися з Росією, її галас в серйоз ніхто не сприйматиме.
Тому важливою умовою повинно бути повне публічне відкриття інформації про можливих партнерів по ГТС, щоб ЗМІ могли по кісточкам розібрати і показати пов'язаність або навпаки незалежність від "Газпрому" компанії-партнера.
Інше питання чи є економічно доцільним європейським або американським компаніям вступати в спільне підприємтсво для управління українською ГТС?
Експерти сходяться на думці, що через непевну ситуцію на Сході України черги з інвесторів зараз очікувати не слід. “Гроші і інвестори полюбляють тишу", - вважає Гончар.
На його думку, це свого роду тест для Європи, бо управління нашою ГТС питання енергетичної безпеки не тільки України, а і ЄС.
Тезу про відсутність великої зацікавленості до української труби підтвердив після прийняття закону і сам Яценюк. “Немає черги, щоб інвестувати в українську ГТС, але ми повинні зробити кроки, щоб ЄС був зацікавлений у збільшенні транзиту газу через Україну, відповідно, щоб ми заробляли більше“.
Гончар вважає, що більший інтерес до нашої ГТС зараз може бути у американських партнерів. “Але доки не вщухнуться воєнні дії ніякий інвестор не ризикне”, - додає він.
Одним з ключових пунктів реформи газотранспортної системи є її юридичне розділення: окремо газопровід, окремо підземні сховища газу (ПСГ).
“Наша мета - максимізація прибутку ГТС та ПСГ. В Європі зазвичай вони юридично працюють окремо для того, щоб дати окремі нерегулярні умови власникам газу в ПСГ і дозволяє отримати додаткові прибутки", - раніше розповідав про плани “Нафтогазу” голова Андрій Коболєв.
На думку Михайла Гончара українські ПСГ більш привабливі для західних інвесторів у фінансовому плані, а транспортна інфраструктура у стратегічному. Причому, як для України, так і для ЄС.
Також уряд переконує, що переділ української ГТС замислив не тільки для енергетичної безпеки. Реформа повинна принести додаткові надходження до бюджету.
“Тут не треба сподіватися, що раптом впадуть великі гроші. Мова полягає в тому щоби зберігши транзитну функцію зберегти якийсь обсяг тих надходжень. Інше питання, що ми зможемо більше заробляти на наших ПГС. Це те, що завжди залишалося недооціненим”, - вважає Гончар.
За його словами раніше вітчизняними газосховищами завжди користувався або “Газпром” або пов'язані з ним “паразитарні” структури. “Вони використовували мізерний тариф і отримували надприбутки”, - уточнює він.
За матералами Espresso.TV
