Коментуючи питання запроваджених Росією санкцій, Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" зазначає: " При зовнішній хаотичності списку в ньому є логіка й вона схожа на шаблон дій Росії під час "сирних" і "цукеркових" торговельних воєн п'ятирічної давнини. З одного боку, є мета "надіслати сигнал" певним бізнесменам – їхньою присутністю чи відсутністю у списку. Наприклад, це може стосуватися Ахметова чи Фірташа. Водночас санкції проти українських аграрних велетнів мають на меті поцілити саме у це економічно чутливе місце. Якщо йдеться про хімічну промисловість, яка розташована в Україні, то після реорганізацій 2014-2015 років вони не ведуть бізнес у Росії. А от "Титанові інвестиції", які є суб'єктом господарювання у Росії, у санкційні списки не потрапили. Тобто ці санкції жодним чином бізнесу Фірташа не завадять. На відміну від, скажімо, аграрних баронів, тому що у Росії знають, що останні роки доходи від аграрного експорту серйозно наповнюють скарбницю держави і вже випередили доходи від металургії. Водночас, справжні економічні наслідки навряд чи будуть відчутними, й якщо у когось із українських бізнесменів після подій останніх років і залишилися активи у Росії, то "це вже їхні проблеми".

Ще однією сюжетною лінією санкційного списку є підготовка до президентських і парламентських виборів в Україні. "У Росії взяли шаблон 2013 року, трохи модифікували, комусь показали пряника, а когось покарали батогом. Наприклад, Ахметову показали пряника: ти маєш активніше показувати проросійську орієнтацію, бо тебе поки що в цьому списку нема, а Косюку дали батога. Але ставка робиться на те, що всі вони побіжать до президента вимагати замирення з Росією, або ж навпаки підтримають кандидата, який після березневих виборів зможе повернути ситуацію на користь Кремля", – твердить Михайло Гончар.

Джерело: 24 Канал