"Сонце сходить не тому, що кричить півень. Зростання ціни на нафту і розірвана ядерна угода між США і Іраном - процеси по часу синхронізовані, але один від одного не залежать. Хоча представлені саме так. Частка іранської нафти на світовому ринку не є визначальною, як, наприклад, частка нафти Саудівської Аравії чи Росії. Щодобово у світі продають понад 98 мільйонів барелів нафти. Лише 2,6 мільйона бареля - іранська нафта. Крім того, навіть якщо США знову запровадять санкції проти Ірану, це не означає, що експорт іранської нафти буде повністю припинений. Іран може спокійно продавати свою нафту у Китай, Індію, Південну Корею по нижчій за світову ціні", - розповідає експерт.
Ціна на нафту зростає через дії нафтових спекулянтів, наголошує експерт.
"Ціна на нафту піднімається, тому що нафтові спекулянти використовують дестабілізацію навколо Ірану як привід для підвищення ціни. Це - крупні міжнародні трейдерські компанії, які оперують великими обсягами нафти і банки, які ці компанії фінансують. Компанії-виробники рідко продають свою нафту, вони оптом здають трейдерам-посередникам, які її передають. Поки танкер з нафтою дійде до якогось покупця, його по дорозі кілька разів перепродадуть. Окрім того, банки, які дають гроші під купівлю нафти, а потім накручують свої відсотки", - каже він.
Так само швидко як ціна на нафту зросла, може стрімко й обвалитися.
"78 доларів за барель - це пікова ціна. Середня за рік може бути близько 50. Росіяни отримають більше надходжень до бюджету, аніж запланували. А чим більше вони отримують доходів від експорту нафти і нафтопродуктів, тим агресивніше себе поводять. Якщо така ціна на нафту протримається на позначці 80 півроку, а потім обвалиться - це оптимізму росіянам не додає. За такий короткий час вони не зроблять собі подушки безпеки. Тим паче, зараз ведуть одночасно кілька воєн. Росіяни зацікавлені, щоб ціна на нафту не падала, тому працюють над тим, щоб дестабілізувати ситуацію на Близькому Сході. Зокрема - навколо Саудівської Аравії", - підсумував Михайло Гончар.
