Азербайджан: аспекти нафтового успіху
Сергій Митець
В сучасних умовах успіх матимуть ті держави та суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють ефективну зовнішньоекономічну експансію. Позитивний досвід іноземних партнерів України заслуговує на його вивчення та впровадження в нашій країні. Так, досить перспективною виглядає діяльність в Україні Державної нафтової компанії Азербайджанської Республіки SOCAR.
Азербайджанським візаві українського НАК «Нафтогаз України» є Державна нафтова компанія Азербайджанської Республіки (ДНКАР) SOCAR.
Довідково: Державна нафтова компанія Азербайджанської Республіки (ДНКАР) SOCAR створена у вересні 1992 року на базі двох державних нафтових компаній: «Азернефть» та «Азнефтьхімія». Компанія займається видобуванням та транспортуванням нафти й газу, нафтопереробкою та реалізацією нафтопродуктів на місцевому та міжнародних ринках, а також доставкою газу до промислових підприємств і домогосподарств в Азербайджані. Компанія має представництва в Грузії, Туреччині, Румунії, Австрії, Швейцарії, Казахстані, Великобританії, Ірані, Німеччині та Україні, а також торгові компанії в Швейцарії, Сінгапурі, В’єтнамі, Нігерії та інших країнах [1].
Представництва SOCAR в різних країнах мають свою спеціалізацію. Так одним з головних завдань австрійського та німецького офісів компанії є просування азербайджанських енергоресурсів до Європи. Зокрема у взаємодії з австрійським нафтогазовим концерном OMV в частині що стосується реалізації проекту Набукко-Вест.
Щодо України, то відправною точкою активної діяльності в ній SOCAR можна вважати 2006 рік, коли вперше було досягнуто пакетної домовленості щодо використання нафтопроводу Одеса – Броди, входження SOCAR в українську нафтопереробку та відкриття мережі АЗС в Україні. У 2008 році розпочало діяти українське представництво компанії. Наприкінці 2009 року SOCAR Energy Ukraine створило мережу АЗС на території України, яка постійно розширюється.
Цілком логічним виглядає те, що достатньо потужна й відома на світовому рівні компанія з країни, яка має значні власні енергетичні ресурси розширює свою присутність на європейському континенті. Аналізуючи досвід SOCAR слід звернути увагу на те, що на даному етапі азербайджанська компанія реалізує в Україні нафтопродукти, які закупляє в Європі, а не нафтопродукти, які виробляються з азербайджанської нафти. Власне цей момент може буди прикладом для наслідування – створювати на території інших країн мережі АЗС, на яких реалізовувати якісне європейське пальне. Далі більше – модернізувати власні нафтопереробні заводи до стандартів ЄС з перспективою реалізацію нафтопродуктів вироблених на цих НПЗ. Принаймні азербайджанські колеги такий варіант розвитку власного бізнесу не виключають – виглядає достатньо реальною перспектива розвитку присутності азербайджанської компанії в Україні через придбання нафтопереробних потужностей. Так, в інтерв’ю інформаційному агентству «РБК-Україна» керівник представництва SOCAR в Україні Ельчін Мамедов зазначив, що в подальшому, якщо компанія матиме свою нафтопереробку в Україні, то на цих потужностях перероблятиметься азербайджанська нафта [2].
Окрім власне роботи на українському ринку, SOCAR розглядає Україну, як плацдарм для виходу на європейські ринки, зокрема для виходу на паливні ринки Болгарії та Румунії, а пізніше – на ринки середземноморських країн. Для транспортування своїх енергоносіїв компанія серйозно займається розвитком відповідної інфраструктури, залучаючи для цього як власні ресурси, так і іноземні інвестиції, а також створюючи спільні підприємства.
Цікавим може бути те, що SOCAR маючи власний танкерний флот, завершує спорудження суднобудівного заводу біля Баку, в якому має 65% акцій. В Каспійському регіоні є попит на великогабаритні танкери для транспортування нафти зі Східного Каспію (Туркменістан та Казахстан) [3]. Виробництво танкерів на новій корабельні планується розпочати з 2014 року.
При цьому в найближчі 20 років SOCAR необхідно придбати біля 110 спеціалізованих суден [3]. Навряд чи власних суднобудівних потужностей компанії для цього вистачить. В той же час, Україна має потужності з суднобудування. Тому, досить привабливою виглядає ідея об’єднання зусиль наших країн за цим напрямом. Потрібно врахувати помилки минулого й не допустити їх повторення. Адже в 90-роки Київський суднобудівний та судноремонтний завод виконував замовлення для Каспійського пароплавства, будуючи танкери типу «ріка-море».
Список джерел:
1. http://new.socar.az/socar/en/company/about-socar/discover-socar.
2.http://www.socar.com.ua/news/company_news/interview%20with_the_head_of_delegation.
