— Як і де досі проявив себе новопризначений посадовець Єврокомісії?
— Є суто наша, українська причина, чому цей єврочиновник потрапив у поле моєї уваги значно раніше за своє теперішнє призначення, — розповідає Михайло Гончар. — Досі він за квотою Німеччини займав, здавалося б, суто бюрократичну посаду керівника служби президента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера. Тобто був людиною, яка в організаційному плані забезпечує роботу голови ЄК. Так от саме Мартін Зельмайр винайшов спосіб, як російсько-німецькому проекту будівництва газопроводу “Північний потік —2” (в обхід України — Ред.) обійти європейське законодавство, зокрема Третій енергопакет. Проштовхнутий ним висновок юридичної служби (яку він координував) створив можливість Єврокомісії вмити руки від вирішення долі цього проекту, хоча він більш ніж очевидно суперечить принципам Третього енергопакета. Зокрема, в сенсі недопущення монополізації секторів енергетичного ринку ЄС кимось із гравців. Однак у час, коли Україна, Польща та ще дев’ять держав ЄС закликали Єврокомісію заблокувати цей проект Кремля та німецького енергетичного лобі, як невідповідний принципам Енергетичного союзу ЄС, Мартін Зельмайр знайшов лазівку, як усе це обійти.
— Який зміст висновку Зельмайра?
— Фактично бюрократ Зельмайр переграв двох політичних високопосадовців — віце-президента з питань Енергетичного Союзу Мароша Шефчовича та єврокомісара з питань енергетики Мігеля Каньєте. Ці двоє виходили з того, що Третій енергопакет має поширюватися на “Північний потік —2”, позаяк такі мегапроекти загальноєвропейського значення не можна реалізовувати у правовому вакуумі. Тому ініціювали надання Єврокомісії державами-членами ЄС мандату на ведення переговорів про майбутнє “Північного потоку —2”.
Однак усі дії в цьому напрямку були практично заблоковані юридичним висновком, підготованим службою Зельмайра. Він такий: виключні морські економічні зони держав надають їм певні права щодо експлуатації там природних ресурсів, але не є їхніми територіальними водами, не належать їм. А, отже, на газопроводи, які проходять через ці зони, не може поширюватися законодавство ЄС. Мовляв, воно регулює економічні відносини лише в кордонах держав ЄС. Щодо правового вакууму, то його, мовляв, не буде, адже є Конвенція ООН з морського права 1982 року. От під регулювання цією конвенцією і підпадає цей проект, а Європейська комісія в цей суто приватний бізнес-проект (ага, приватники з "Газпрому"!) не має підстав втручатися.
— Як Зельмайру, обіймаючи незначну посаду, вдалося набути такої ваги, щоб ламати гру профільним високопосадовцям ЄС?
— Його називають таким собі сірим кардиналом за спиною голови Єврокомісії. Тому що Жан-Клод Юнкер — людина солідного віку, має проблеми зі здоров’ям і багато речей він просто передоручав своєму керівникові служби. Так у Єврокомісії призвичаїлися дедалі більше рахуватися із Зельмайром. Притім сам він — висококласний юрист, читає курси в низці університетів...
— Чому саме цю людину тепер призначили генеральним секретарем Єврокомісії? Чого від нього очікують?
— Новий генсек — німецька креатура, "смотрящий" від Берліна за Юнкером. Він у змозі перетворити суто бюрократичну координаційну посаду генсека на німецького наглядача за усією Єврокомісією. Я розцінюю це, як подальше посилення впливу Німеччини у Європейській комісії.
Щодо інтересів України, то віднині шанси на остаточне "умивання рук" Брюсселем у питанні "Північного потоку-2" різко зросли. А за відсутності спротиву Єврокомісії ймовірність реалізації проекту газопроводу в обхід України стане чи не стовідсотковою.
Андрій ГАНУС
