Що стосується миротворців на Донбасі, Путін сказав, мовляв, ми не проти повного міжнародного контролю, але для цього київській владі треба домовлятися з самим Донбасом. Проте не сказано, що це за Донбас. Не було визначення так званої «народної республіки». Цей термін вже не використовується.
Віталій Портников: Пане Гончар, домовлятися з якимось абстрактним Донбасом, щоб запровадити повний міжнародний контроль – що це?
Михайло Гончар: Далеко не завжди те, що розуміє під терміном «міжнародний контроль» Путін, співпадає зі значенням, яке вкладає міжнародне співтовариством на рівні ООН чи в Україні. Тут може бути чергова пастка – за такою риторикою погоджувальною, що «ви хотіли – ми погодилися, зрештою». Миротворча операція, в якій беруть участь Збройні сили Російської Федерації з огляду на те, що, мовляв, міжнародне співтовариство чи інші сторони конфлікту не можуть дійти згоди, а ситуація стає критичною.
Технологія дуже проста – всі зараз повірять «готовності» Росії до такого «міжнародного» контролю. Процес може бути штучно затягнутий. Може вийти, що в один прекрасний момент, спровокувавши серйозний інцидент з загибеллю мирного населення, Кремль може сказати: ми хотіли, щоб ця територія була взята під міжнародний контроль, але ООН – така неповоротка структура, київська влада перешкоджала, американці не зрозуміли, не змогли домовитися з якимось там Донбасом, тому нічого іншого не залишається, як виконати російським збройним силам, які, як і у випадку з Придністров’ям чи з Абхазією, намалюють відповідні дві букви «МС» (миротворчі сили) і увійдуть...
Буде позиційна гра, «хто кого переграє». Росія вже перегравала Німеччину і Францію, США, коли демонструвала готовність до мирного процесу, до «мінського формату», але потім, як зізнався колишній заступник міністра оборони США Майкл Карпентер, з’ясували, що це була пастка, але ми пізно це зрозуміли, коли процес набув певного документального вираження.
Що стосується питання «кольорових» революцій, Михайло Гончар зазначив: (Перед Майданом у Путіна – ред.) тваринний страх. Емоційна реакція на Саакашвілі підтверджує, що панічний страх, не зважаючи на те, що все зацементовано в Росії. Те, що виглядає твердим, є крихким. Це закон фізики. Де відбудеться системна тріщина – ніхто насправді не знає.
Окрім того, посилення репресій на окупованій території Криму – це також концептуально вписується у творення великих і малих образів ворогів – мовляв, «враг не дремлет», засилає шпигунів, диверсантів. Якщо візьмемо літній період і зараз, то влітку було десь 46 осіб, які категоризувалися як політичні бранці Кремля на території окупованого Криму, зараз їх 70, правозахисники називають.
Михайло Гончар також прокоментував наступне висловлювання Путіна щодо «історії входження» України до складу Російської імперії: "Україна увійшла до складу Російської імперії в 1645 році трьома областями, якщо говорити сучасною мовою - Київ, Чернігів і сьогоднішній Житомир, там якось по-іншому центр називався" – заявив Путін.
Михайло Гончар: Не думаю, що це була «отсєбятіна»... Це йде дефрагментація історії і заміна реальної історії певними конструктами, наборами таких конструктів, які складають схожу картину світу, але вона відмінна. От придумали, що було три області, а потім стали за рахунок «вєлікай расійскай імперії» щось прирощувати. Це не така безневинна штука, як здається. На нас вона не подіє, але на російський соціум діє. Вона діє на західні суспільства, які ще донедавна не розрізняли, де Росія, де Україна. За рахунок масованої пропаганди будуть впроваджуватися речі, які суперечать здоровому глузду, але будуть на високому рівні багатократно повторюватися, транслюватися.
Повну версію програми «Ваша Свобода» можна передивитись нижче.
