Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар вважає, що в цій заяві Нуланд нічого нового немає. Просто те, що раніше говорилося непублічно, потрапило в публічну площину. "З американської сторони бракує усвідомлення того, що російська агресія проти України триває. І Сполучені Штати в цій ситуації, коли намагаються підтримати Україну, звинувачуючи її керівництво в невиконанні реформ, мали б сприяти забезпеченню зовнішніх умов щодо сприяння або оптимізації реформ", - вважає він.
"Річ у тім, що наші внутрішні проблеми роздуваються і штучно стимулюються зовні агресором, а ми, на жаль, не бачимо принципово жорсткої позиції США щодо агресора. Тиснути на слабкого, в даному випадку на Україну, дуже легко, і для цього багато зусиль не треба, а нехай натиснуть на Росію. А вони цього не роблять", - зауважує експерт.
"І нещодавнє інтерв'ю Обами якраз характерно тим, що, по суті, США в особі глави Білого дому, однією рукою допомагаючи Україні, хоча летальних озброєнь від них ми так і не дочекалися, а другою рукою, не протидіючи російської агресії, не заради України, а відновлення міжнародного порядку, по суті, займають позицію пасивного сприяння агресору, - зазначає Гончар. - А той, діючи методами гібридної війни, роздуває внутрішні чвари в Україні. І це одна з причин, чому ми маємо таку ситуацію внутрішнього хаосу в Україні".
"Що стосується шести способів, за допомогою яких США можуть перемогти Росію і посилити Україну, які на цих слуханнях перерахував старший науковий співробітник Центру Брента Скоукрофта Атлантичної ради з питань міжнародної безпеки Ян Бжезінський. З усіма цими пунктами важко не погодитися. Але коли мова йде про застосування санкцій, то вони повинні бути не вибірковими, а санкціями іранського зразка", - переконаний він.
За словами Гончара, українська влада також повинна зрозуміти, що війна не закінчилася. "Якщо на Донбасі менше стріляють в порівнянні з 2014 роком, це не означає, що можна перевести подих і займатися далі дерибаном. Ми зараз бачимо, що, по суті, відбулося переродження влади, яка стала такою ж олігархічною, якою вона була до Революції Гідності, просто інші персоналії на чолі. Але якщо агресор надалі буде реалізовувати свої плани, то ця влада опиняється під подвійним ударом: зовнішнім - для Росії будь-яке керівництво України буде залишатися інструментом впливу, - і внутрішнім - невдоволенням населення, яке росте і може перерости в протести", - вважає експерт.
