Це був чіткий сигнал Порошенку з Кремля: або ти переходиш на гру за нашими правилами, або тобі не довго бути президентом. Річне мовчання Фірташа цілком вписується у канон технологій ФСБ. Крок за кроком заганяють противника у глухий кут. Створюють для нього проекцію загрози. А потім дивляться на реакцію й, залежно від поведінки, обирають наступні кроки.

Порошенко особисто зустрічався з Фірташем попри іміджеві ризики. Ймовірно, мова йшла про збереження олігархічної імперії Фірташа в Україні. Тоді Коломойський робив активні спроби схилити президента до покарання зрадників-олігархів Фірташа й Ахметова — націоналізувати їхнє майно. Нічого подібного не відбулося. Це й можна вважати результатом закулісних домовленостей. Бізнес Фірташа за цей рік не постраждав. Улітку торік уряд прийняв постанову про 30-відсоткове обмеження споживання газу. Підприємства Фірташа "Черкасиазот" і "Рівнеазот" не дотримувалися цієї постанови. Це не могло відбуватися без відома глави держави.

Порошенко міг на переговори з Фірташем послати Кличка або ще когось. Але поїхав сам. Можливо, на той момент мав певні ілюзії, що вдасться досягнути своєрідної олігархічної згоди. Та фатальна помилка в тому, що Порошенко не проводив різниці між олігархами. Адже є такі, які мають свої статки лише тому, що вмонтовані в кремлівські схеми бізнесу й політики. Тому перебувають не просто під впливом Росії, а в її жорстокому управлінні. З такими не домовишся. А Порошенко думав, що можна.